Вселенське православ'я має прецедент «лікування» розколу, що може допомогти Україні в нинішній непростій релігійної ситуації, – вважає політичний аналітик Київського центру політичних досліджень і конфліктології Андрій Видишенко.

Ситуація, яка на даний момент склалася в релігійному житті України, не унікальна. Те, що відбувалося наприкінці ХХ століття в Болгарії, може послужити гарним уроком як для віруючих, так і для політиків.

«Варто пам'ятати про лікування розколу в Болгарії в 1998 році, – каже Андрій Видишенко. – Певною мірою той розкол – це була війна c історичним минулим. Частина клиру і пастви діяли досить нациократически. Питання національності сприймалися ними гостріше і важливіше, ніж необхідність єдності Вселенського православ'я. Причому болгарських «розкольників» як раз підтримував тодішній болгарський уряд».

Для подолання розколу в Болгарії в 1998 році був скликаний Собор з участю представників 13 автокефальних церков, у тому числі і семи Патріархів.

«Представники розкольників принесли покаяння і висловили бажання повернутися в лоно канонічного Православ'я, – розповідає політолог. – Той Собор постановив, цитую, що «розкол у святої помісної церкви є найбільший гріх і позбавляє перебувають у ньому освячуючої благодаті Святого Духа і сіє спокусу серед віруючих». Це є прецедентом для міжконфесійної дипломатії, в тому числі і в питанні вирішення проблеми розколу в Україні».

Також політолог зазначив, що істинно віруючій людині завжди варто пам'ятати про те, що єдність Церкви перевершує єдність національне.