Святитель – це єпископ, що догодив Богу і прославлений. Іноді так називають і живих архієреїв, які заслужили повагу.
Свт. Феофан Затворник

9 грудня виповнюється 26-та річниця архієрейської хіротонії Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Свідок Христовий, вісник миру, отець українців – цими та багатьма іншими словами цілком справедливо можна охарактеризувати особу Блаженнішого владики. Свідок Христовий – тому що життя за заповідями Божими, і євангельська любов до ближнього – це єдине справжнє свідчення події Боговтілення, що сталася 2 000 років тому.

Свідок (грец. μάρτυς) Христовий – це також мученик. Адже сам факт того, у який важкий час для українського народу Митрополит Онуфрій за премудрим, великим і незвіданим Промислом Божим зійшов на Київський Первосвятительський престол, є ілюстрацією мучеництва, що виражається у співпереживанні бідам багатостраждального українського народу і молитовному стоянні за Слово Боже перед лицем ворогів Святої Православної Церкви.

Вісник миру – тому що Блаженніший Митрополит Онуфрій став тією людиною, яка з перших днів війни на Донбасі глянула на неї не очима політиків або ж політизованих діячів низки українських конфесій, а очима священика і монаха. Попри кровопролитну війну, Блаженніший неодноразово відвідував свою паству, зокрема міста Краматорськ і Слов'янськ. Шлях миру і молитви, затвердження миротворчості та акцент на миротворчій місії Української Православної Церкви без перебільшення можна назвати одним з головних досягнень Київського первосвятителя.

Вісник (грец. ἄγγελος) миру – тому що Блаженніший став Ангелом-охоронцем українського народу, який дарований йому саме у той момент, коли він найбільше цього потребує.

Отець українців – тому що, будучи предстоятелем канонічної Української Православної Церкви, Блаженніший Онуфрій являє своїй багатомільйонній пастві приклад любові до України не порожніми словами націоналістичних парадигм і показною тотожністю наново писаної історії, а батьківською любов'ю, любов'ю Христовою, яка ґрунтується на Слові Божому, завжди новому й завжди незмінному.

Отець (грец. ἀββᾶ) українців – тому що в особі Блаженнішого український народ має свого єдиного справжнього люблячого духовного батька, який черпає з криниці духовної мудрості, зміцнює ближніх і зміцнюється сам благодаттю Духа Святого, як і подобає справжньому священнослужителю.

Народився майбутній Київський Первосвятитель 5 листопада 1944 року в селі Коритне Чернівецької області. У 1961 році закінчив середню школу. З 1962 по 1964 рік навчався у Чернівецькому технічному училищі. У 1966 році вступив на загальнотехнічний факультет Чернівецького університету, а у 1969 році, після третього курсу, вступив у другий клас Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1972 році.

Пострижений у чернецтво 18 березня 1971 року з ім'ям Онуфрій на честь преподобного Онуфрія Великого (тезоіменитство 25 червня).

20 червня 1971 року був рукопокладений у сан ієродиякона.

29 травня 1972 року був рукопокладений у сан ієромонаха.

У 1972 році поступив в Московську духовну академію і закінчив її в 1988 році зі ступенем кандидата богослов'я.

Архієрейський шлях владики Онуфрія розпочався у 1990 році, коли 9 грудня у Володимирському соборі Києва відбулася його хіротонія в єпископа Чернівецького і Буковинського. Однак чернечий шлях Блаженнішого розпочався ще у 1970 році, починаючи з якого і протягом наступних 18 років майбутній владика Онуфрій перебував у складі братії Троїце-Сергієвої Лаври.

Саме живе чернече ділання і стало знаменом його священицького служіння і мірилом любові до Бога і ближнього, адже монашество – це шлях найвищої Любові. «Якщо б можна було охарактеризувати людину одним словом, то про владику Онуфрія слід було б сказати, що він насамперед монах. І як справжній монах, Митрополит Онуфрій постійно працює над собою, над своїм вдосконаленням в іночеських чеснотах, тому й слово його завжди розчинене благодаттю», – так говорив про Блаженнішого пріснопам'ятний ігумен Руського Пантелеймонового монастиря на Афоні схіархімандрит Ієремія (Альохін).

Зійшовши та тернистий шлях архієрейського служіння Богу і людям, Блаженніший Митрополит Онуфрій не перестає являти нам приклад непохитної віри Христової і вірності канонами святої Церкви.

28 липня 1994 року возведений у сан архієпископа, а 22 листопада 2000-го – у сан митрополита.

З 2007 по 2014 рр. Митрополит Онуфрій був головою Церковного Суду УПЦ. З 2009 року – член Міжсоборної присутності РПЦ. З 24 лютого по 13 серпня 2014 року – Місцеблюститель Київської Митрополичої кафедри. Через чотири дні після обрання, 17 серпня 2014 року, у Києво-Печерській лаврі відбулася інтронізація 122-го Митрополита Київського Блаженнішого Онуфрія.

10 цитат Блаженнішого про мир, Церкву, молитви, сім'ю, душу людини та її долю

1. Віра: «Є віра розуму, а є віра серця. Віра розуму – коли людина визнає Бога, але робить, що вона хоче. А віра серця – коли людина вірить в Бога, визнає Бога і підпорядковує своє життя, свої вчинки божественним законам. Якщо людина є таким християнином, який не тільки вірить у Бога, але довіряє себе Богові, то ця людина силою благодаті Духа Святого перетворюється в гарну, шляхетну, духовну істоту, через яку прославляється Бог і яку Бог прославляє ще в цьому світі».

2. Молитва: «Молитва є помічником для людини у подоланні тих труднощів, які зустрічаються на шляху виконання заповідей Божих. Молитва дає людині відчуття істини».

3. Миротворчість Церкви: «Церква, як і після революції 1917 року, зараз закликає примиритися один з одним, пробачити один одного. Так ми зможемо зберегти цілісність своєї держави – України. Так ми дамо своєму народові можливість розвиватися, якось покращувати матеріальний стан. Цього не буде на основі війни і крові, тому Церква закликає людей знайти в собі сили пробачити один одного, перестати вбивати один одного. Це позиція нашої Церкви не з сьогоднішнього дня, вона зберігається з 1917 року, вона була такою і в інші часи, коли були такі ж війни, коли наші князі, повставши при святому князі Володимирі, братів убивали – Святополк, потім інші. І в ті часи наша Церква, Канонічна Церква, закликала прощати один одному. За це виганяли ченців, єпископів, ненавиділи нас, а потім розуміли, що ми були праві, і примирялися. Тож я думаю, нас зрозуміють і в нинішній ситуації».

4. Патріотизм: «Війна рано чи пізно закінчиться. І для того, щоб країна змогла пережити її наслідки без надмірних потрясінь, вже зараз потрібно намагатися пов'язувати людей, що знаходяться по різні сторони розмежувальних ліній, невидимими нитками любові і взаємопідтримки. Тільки так ми збережемо нашу єдність. Єдність народу і країни. Ось саме в цьому я і бачу прояв справжнього патріотизму».

5. Націоналізм: «Ми ніякий ні руський, ні український мир не будуємо. Ми будуємо мир Божий. Ми хочемо цього миру. Якщо мир Божий буде в нас, то й Україна буде хорошою державою, сильною, могутньою. Якщо Бога з нами не буде, то ми будемо жалюгідними і нещасними». 6. Війна в Україні: «Йде війна, у якій і з одного, і з іншого боку гинуть українці. Якщо від куль вмирають жителі нашої країни, то значить, брат вбиває брата, а це неприйнятно ні за яких умов».

7. Людина: «Людина як картина, яку написав художник. Картина не може належати сама собі, тому що і фарби, і полотно, і рамка, і краса, яка зображена на картині, – все належить художнику. Людина є неповторною картиною, і художник, який написав цю картину, – Господь. Ми належимо Богу, і всі наші сили, духовні і тілесні, таланти – це власність Бога».

8. Сім'я: «Сім'я – це спільний шлях і спільна праця. Запрягуть, приміром, в плуг двох коней: один ледачий, а другий працелюбний, то ж працелюбний тягне і за ледачого. Такий закон існує і в подружньому житті. Якщо один з подружжя має неміч, другий має цю неміч на себе взяти. І лише взаємодопомога та взаємотерпіння можуть дати позитивний результат. Якщо їх не буде, якщо чоловік і дружина не бажають допомагати один одному, то сім'я не відбудеться».

9. Душа як поле битви: «Кожен з нас має Ангела-Охоронця, який піклується про те, щоб людина досягла тієї мети, заради якої вона створена Богом, – вічного спасіння та вічного життя з Христом. Але існують і темні духи – падші ангели, які намагаються людину ввести в область брехні. Сила диявола не в тому, що він має якусь міцність, в буквальному розумінні, а в тому, що він людину весь час ловить на гачок. Коли людина починає вірити брехні, яку диявол їй пропонує, тоді вона сама йде до нього в сіті. У владі людини приймати одну або іншу сторону».

10. Доля: «Ми самі творимо свою долю. Якщо ми захочемо бути з Богом, якщо ми будемо весь час протистояти гріху, то ніхто нас не зможе перемогти. Але якщо ми цього робити не захочемо, то Бог насильно нікого не утримує».

Людина-таємниця:  10 цікавих фактів про Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія

1. Улюблені святі Блаженнішого: свтт. Василій Великий та Ігнатій Брянчанінов.

2. Темою кандидатської дисертації Блаженнішого є особистість і пастирська діяльність прп. Іова Почаївського («Пастирське служіння преподобного Іова ігумена Почаївського»). У 2007 році в Києві наукове дослідження було видане у форматі книги.

3. Більш ніж за десять років до возз'єднання РПЦЗ з Московським Патріархатом Блаженіший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій познайомився з першоієрархом РПЦЗ митрополитом Лавром (Шкурлою), з яким підтримував теплі стосунки аж до кончини останнього в 2008 р.

4. Щорічно відвідує святу гору Афон, головним чином на свій день народження. За свідченням братії Руського Пантелеймонового монастиря на Афоні, під час своїх візитів Блаженніший допомагає прибирати посуд зі столів після братської трапези та підмітає підлогу.

5. Щодня приймає у себе духовенство і мирян.

6. Володіє англійською і румунською мовами, вільно говорить по-грецьки. За свідченнями очевидців, під час богослужіння нерідко читає про себе молитви англійською мовою, для чого його завжди супроводжує переклад богослужбових текстів.

7. Очолює засідання Вченої ради Київської духовної академії і семінарії.

8. Ніколи не був піонером і не був у комсомолі.

9. Протягом двох років працював електриком на ткацькій фабриці.

10. Не має власного мобільного телефону.